Управління економічною власністю – управління об’єктами економічної власності і відносинами між людьми з приводу привласнення цих об’єктів у різних сферах суспільного відтворення. Основними об’єктами економічної власності є всі елементи системи продуктивних сил. Основною сферою суспільного відтворення, в межах якої привласнення детермінує привласнення в інших сферах, є безпосереднє виробництво. Попередня умова самого процесу праці – розподіл факторів виробництва між окремими індивідами, соціальними верствами, групами
та класами. З огляду на це У. е. в. передбачає передусім управління процесами такого розподілу на мікро – та макрорівнях. На макрорівні його здійснює держава на різних етапах розвитку однієї або декількох суспільно-економічних формацій. У сфері безпосереднього виробництва У. е. в. полягає передусім у встановленні раціональної (з урахуванням інтересів найманих працівників) інтенсивності праці, оптимального поділу робочого дня на необхідний і додатковий робочий час та ін. Таке управління на макрорівні має здійснювати держава з використанням економічних, правових та адміністративних важелів через встановлення
оптимальної тривалості робочого тижня, понадурочних робіт, використання подвійної зайнятості та ін. Раціональне У. е. в. у сфері розподілу потребує такого розподілу новоствореної вартості на заробітну плату і прибуток, яке б забезпечувало розширене відтворення робочої сили належної якості, зокрема виконання заробітною платою своїх функцій (передусім відтворювальної та соціальної), встановлення рівня заробітної плати залежно від її продуктивності та інтенсивності, частки створеного найманими працівниками не лише необхідного, а й додаткового продукту та ін. Прибуток має забезпечувати якісне розширене відтворення підприємця, який управляє виробництвом, і членів його сім’ї, розширене відтворення функціонуючих підприємств, продукція яких задовольняє колективні та суспільні потреби населення. Таку специфіку розподілу прибутку значною мірою відображає фінансовий менеджмент (див. Менеджмент фінансовий). У сфері обміну науково обгрунтований підхід до У. е. в. – це передусім цінова політика держави, що забезпечує паритетність цін при обміні товарів сільськогосподарського та промислового виробництва. Відсутність такої політики в Україні у 90-х XX – на початку XXI ст. стала одним із факторів тотального зубожіння переважної більшості сільського населення. Важлива сфера У. е. в. – перерозподіл національного доходу через державний бюджет і механізм цін. Своєю чергою, основним важелем перерозподілу значної частки національного доходу через державний бюджет є податки (див. Розподільча функція податків). Раціональне У. е. в. у сфері споживання потребує забезпечення раціональних норм споживання для всіх верств і вікових груп населення, поступового скорочення витрат сім’ї на споживання і відповідного збільшення витрат на відпочинок й отримання інших необхідних послуг. У розвинених країнах світу на споживання на початку XXI ст. витрачалося 20% сімейного бюджету, в Україні 2002 переважна більшість сімей – понад 80%. За соціально орієнтованої ринкової економіки важливим об’єктом власності є цінні папери (акції, облігації та ін.), отже, важлива ланка У. е. в. – управління, з одного боку, цими об’єктами, а з іншого – відносинами, що виникають між людьми з приводу привласнення цих об’єктів на первинному і вторинному ринках цінних паперів, особливості яких (ринків) виявляються найбільшою мірою на фондовій біржі (див. Біржа фондова, Фондовий ринок). У. е. в. передбачає раціональне управління державою відносинами економічної власності, що виникають у процесі руху позичкового капіталу, окремих форм кредиту. Щодо функціональних форм капіталу важливе значення у процесі суспільного відтворення має розвиток промислового, банківського, торговельного капіталу на нижчій стадії капіталізму; фінансового, монополістичного тощо – на вищій його стадії. Найдинамічніший і найпоширеніший об’єкт власності – гроші, з приводу відчуження та привласнення яких між різними суб’єктами виникають відносини економічної власності, розвиток яких підпорядковується законам грошового обігу. Для раціонального У. е. в. необхідне знання механізму дії і використання економічних законів, створення надійного господарського механізму. У. е. в. у концентрованому вигляді виявляється на макроекономічному рівні у здійсненні економічної політики, зокрема таких її форм, як аграрна, промислова, цінова, інвестиційна, інноваційна, наукова, зовнішньоекономічна, регіональна.
Loading...