Головна ⇒ 📌ГДЗ з мови ⇒ Вправи 351-399

Вправи 351-399

Вправа 351

1. Сонце вже підбилось на добрий людський зріст, вище беріз і тополь.

2. Заграла по ярах, по балках, по струмках вода.

3. Іван Громовик катав конем по хмарах, по небові, по горах.

4. Розвивайтесь, луги, поля, діброви.

5. Десна була глибокою, повноводною, швидкою річкою.

Вправа 352

Рясний дощ куль І ядер лився на Січовий майдан (єднальний сполучник).

Тисячний натовп ринув до хвіртки, А прохід там був дуже вузький (протиставний сполучник).

Спершу старий козак подумав, що він або спить, або збожеволів (розділові

сполучники).

Бій між ними був короткий, але лютий (протиставний сполучник).

Звенигора випнувся до вікна Й похолов: Шевчик не збрехав (єднальний сполучник) (За творами В. Малика).

Вправа 355

1. Рожеві, зелені, голубі, оранжеві, біЛі кольори заливали світ і п’янили свідомість (О. Чорногуз). 2. Вона ішла, але здавалося мені, що ніжний пролісок в снігу зоріє, встає з-під нього і радіє Промінню, сонцю і весні (Олександр Олесь). 3. Вгору туманпіднімається, срібний, хмарками-смужками в’ється; дощик осінній, уїдливий, дрібний падає, сиплеться, ллється (Г. Чупринка). 4. Видно, Не втекти їй від себе, від свого

смутку, не сховатися ніде (М. Олійник). 5. Колоколову було, мабуть, далеко за п’ятдесят, але русявий, без сивизни чуб, коротко підстрижений під бокс, пряма постава, веселі бісики в очах робили його набагато молодшим (В. Федорів). 6. Нічний туман Наповнював по вінця оболоні, повисав над річкою, а вранці рожево клубочів ітанув у високості, як Непевний, примхливий гість з неба (В. Дрозд). 7. Він привітався і поцілував сестру (Д. Луценко).

Вправа 358

Твір-роздум

Гобелен Людмили Жоголь “Соняшники”, на перший погляд, просто красива, яскрава композиція з квітів та злаків майстерно виконана складною технікою гобелена. Насправді, як мені здається, вона має глибокий символічний зміст. Сама композиція нагадує традиційний український дівочий вінок, і складається вона з квітів та злаків, що символізують саму Україну. Це рожеві мальви, червоні маки, сині волошки, білі ромашки, а в основі – золотисто-жовті колоски жита, пшениці. У центрі великі оранжеві з чорними серединками соняшники, що ніби визирають з-за тину (ефект огорожі створює брунатна бахрома, що звисає по краю гобелена). їх три, як у казках три богатирі, три дороги, три завдання… А може, це дівчина у віночку, яку бачать парубки, заглядаючи у вікно світлиці?

Є щось щемливо-зворушливе у цій роботі, у цьому справжньому витворі мистецтва, у якому ніби пензлем вимальована кожна деталь, кожна зернинка в колоску й кожна жилочка на листочку, пестики й тичинки у квітках.

Глянеш на таку картину-гобелен – і в уяві постає вся наша Батьківщина, рідний край, дорогий серцю кожного свідомого громадянина. Споглядання цього прекрасного витвору вселяє світлу надію на те, що все буде добре і з нами, і з нашою Україною.

Вправа 359

Нікому не розказував дуб про зозулине гадання, але чи сорока підслухала і рознесла всім на своєму довгому хвості, чи, може, сам вітер переповів, але незабаром про це знали всі: і поле, яке вмивалося цвітом білих гречок, і стежки поміж житами, обплутані березкою та позначені синіми спалахами цикорію, і кожна грудочка землі. Приходили до нього стурбовані звірі – лисиця, яка колись під дубом ховалась од метелиці; прибігав заєць, поскакав навкруг, поприсідав, наче збирався про щось попросити, але так і не зважився; навіть вовк прибігав – та так сумно завив, перелякавши все живе, і ховрахи, і польові миші також табунами навідувалися.

Дуб нічого їм не розповідав, але по тому, як важко й пригіркло пахла його кора, як неквапно й відчужено зітхало його листя, всі: і заєць, і лисиця, і вовк, і ховрахи, і польові миші, і горобці, і шпаки, і горлиці, – всі починали вірити, що на цей раз зозуля не помилилася. Вони розбіглися в свої виярки, в ліси та чагарники, розлетілися, і скоро про дуба вже знали всі: вістка поширювалася так швидко, як швидко заходить сонце (Є. Гуцало).

Вправа 360

У 1-му, 2, 3, 4, 5, 7, 8-му реченнях виділені слова не є членами речення, тому що це вставні слова.

У 6-му та 9-му реченнях виділені слова – присудок і підмет відповідно.

Вправа 362

Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Г. Булашев). 2. Архаїчний і національний характер української хустки, на думку більшості дослідників, полягає саме в білому кольорі (Остап Вишня). 3. Степ простелявся перед ним, як чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск (ось візьміть лишень потримайте на сонці руку й понюхайте) (Ю. Яновський). 4. З-за саду, здавалося, одразу за ним, підіймалася супроти полуденного сонця велика, у півнеба, синя хмара (Григір Тютюнник). 5. Все бути може, може, буде, бо серце більше відчуває, ніж розум зрозумів і знає. Схили ж мені чоло на груди. Все бути може, може, буде (Б. Лепкий). 6. На жаль, козацьке повстання на цей раз не вдалося (Я. Галан). 7. О, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє, що віщо листя шелестить (Олександр Олесь).

Вправа 363

Раз ласуни, як водиться у них, поснідать ДобрЕ захотіли (Л. Глібов). 2. Та ось, мов навмисне, трапилося щось Жахливе (Яків Ваш). 3. Він ішов, очевидячки, З_річки, з_плавнів… (М. Коцюбинський). 4. Лід, звичайно, розтанув Разом із снігом… (П. Загребельний).

Вправа 365

Вправа 367

Густі гарячі хвилі, обдавши Марка, почали шалено намотуватись на нього й розтягувати все тіло (М. Стельмах). 2. Марко, мліючи, заточуючись, падаючи і знову підводячись, як міг, пішов до соняшників. 3. Серед тих, хто прославив рідну землю по далеких світах, і онука Мономаха Євпраксія Мстиславівна, про яку згадав літописець “Київського літопису”, назвавши її Добродією (О. Єфімов). 4. Тепер Ларивон, вимовляючи слова в спосіб заплутаний, звернувся з запитанням до люду вже не виспівуючи, щоб збагнули їх тільки церковні сановники та ще, може, хто з поблизьких до князя. 5. Він помазав святою оливою голову, груди і плечі Ярославові, творячи знак хреста на князеві, потім подав князеві коронаційний меч – ознаку і покрепувлади, – а разом з мечем і цілу державу (З тв. П. Загребельного).

Вправа 368

Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський). 2. Вона говорила запинаючись і від зусиль морщила чоло (В. Підмогильний). 3. Ліси загорілись пожежею, горіли не стліваючи (У. Самчук). 4. Аж тоді Кріт, хоч і огинаючись, і позираючи скоса на їжака, видобувся з нори і сів біля неї близенько. 5. По цих словах Кріт аж затремтів, а перетремтівши, сказав… (Григір Тютюнник). 6. Вночі гудуть вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І, розметавши крила, тучі метуть порошею в степах (М. Луків).

Вправа 369

І. 1. Третю добу, замість води, ми їли сніг. 2. У нашій лоцманській слободі, замість, тополь, край шляху, виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю. 3. Крім вогневої Брянського, тут розмістився командний пункт батальйону з усім своїм штабом (3тв. О. Гончара). 4. Увіходять хлопці з прогулки сумні такі, особливо Сашко (А. Тесленко). 5. Ця вказівка стосується і літератури, і всіх видів мистецтва, зокрема народної творчості (М. Рильський). 6. І, замість свічки, палахкотіло сонце (І. Драч). 7. Ні ягоди, ні якогось овоча, крім гадючих грибів, нічого такого не було в лісі (І. Багряний).

Усі встигли на пароплав, опріч тих, хто затримався на залізничному вокзалі через спізнення поїзда. Учні класу, крім двох на останній парті, старанно працювали над завданням з математики. Замість семи уроків за розкладом, у нас сьогодні було лише п’ять через навчальну екскурсію.

Для інтонаційного і логічного виділення слова, словосполучення ставиться розділовий знак, часто тире.

Останніми на кросі були десятикласники, як завжди, Іванов і Дем’янюк.

– Хоч і студенти, а вже які майстри! – похвалив хлопців бригадир будівельників.

Про політику тепер говорять усі, навіть старенькі бабусі.

Вправа 370

Поночі скрізь. Тільки в школі ще світиться, У директора (Григорій Тютюнник). 2. Як то можна, щоб вояка та з війни вернувся сам? Може, вісником послали, Себто з чуткою до нас (Г. Чупринка). 3. Тут, На березі зеленім, ллються пахощі чудові, шелестять казки осоки, роси сиплються вночі (Олександр Олесь).

Вправа 371

Сонце сховалося там, за дальніми горами. . Чути дзвінкий спів птаха, мабуть, шпака на новій шпаківні. Тиха й приємна розмова, вірніше, сповідь митця схвилювала кожного з нас. Ми відвідали музей Ольги Кобилянської, видатної української письменниці. Відбудеться творча зустріч з акторами, представниками молодіжного театру мод.

Вправа 372

А) наказ директора, характеристика випускника, усмішка дитини, запит установи;

Б) читання книжки, вивчення космосу, подолання труднощів, прагнення перемоги, вишивання рушника, захист Вітчизни.

писання віршів – писати вірші;

Умотивування для освітлення в пресі – умотивовувати освітлення в пресі;

Розповідь про події – розповідати про події;

Проведення спостереження – проводити спостереження;

Розміщення частин – розміщувати частини;

Звучання твору – звучить твір.

Вправа 375

Грізно поблискуючи шаблею, вершник на коні рвався вперед. 2. Читаючи кіноповість О. Довженка “Поема про море”, я пригадав випадок із власного життя. 3. Спершись на лікті, хлопець міг легше пересуватися. 4. Дерева, одягнені в легеньку одіж, облились делікатним рожевим світлом. 5. Побачивши схвильовану матір, хлопець розгубився. 6. Зустрівши однолітків, Дмитрик повеселішав. 7. Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію.

Вправа 376

Схилились два самотні клени, читаючи весни буквар. 2. Жаркий, духотний день, зомлівши від напруги, упав на груди ночі. 3. Я і море, прихилившись головами одне до одного, гомонимо собі (3 те. Б.-І. Антонича). 4. Упало яблуко, звістуючи про. осінь (В. Голобородько). 5. Шуміла річка, вкрита білими сережками піни. 6. Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивками (3 тв. О. Гончара). 7. А кобзою його була істинно народна поезія, з глибин душі виспівана рідною і братніми мовами, – на весь голос, крізь усе життя… (О. Мазуркевич). 8. Зустріч ця, незважаючи на сумні обставини, оживила Олену (І. Вільде).

С. 230 “Назустріч тестуванню”

б), г); 2. б); 3. в), б); 4. а); 5. а); 6. б.

Вправа 379

Справді, жалюгідне твоє становище, дню! 2. Ту силу, що виростає на хлібі, приробленому вдень, той досвід і знання, що його дає сонце, – ти, ноче, не маєш! 3. Ти даєш нам увесь світ під ноги, ти вчиш любити самих себе — тобі, ноче, моя хвала! (З тв. В. Підмогильного). 4. Мій болю незболілий, захват ще з юнацьких років і найпристрасніше кохання на все життя! (А. Любченко).

1,2,3 – риторичні; 4 – власне звертання,.

Вправа 380

Ходімо, дон Гонзаго, я полину, як біла хвиля, у хибкий танець… 2. Жуане, гляньте от сей білий плащ, одежа командорська (Леся Українка). 3. Вклоняйтесь, химери давнини! Стеліться покірно, простори (А. Любченко). 4. Я теж був пролетар, мій любий друже і розумний Родольфо (М. Йогансен). 5. Ой Ти, місяцю, ой ти ясний! Ми тебе голубить хочемо (В. Симоненко). 6. О Боже, дай, щоб я в змаганні стояв, мов скеля, проти орд (Б.-І. Антонич). 7. Дивіться, Ярославно, на щитах його несуть хоробрі побратими, та ви лишень скажіть йому, Максиме (Д. Пивличко).

Вправа 382

Батько повернувся з роботи стомлений і стривожений. О батьку, жаль мені твоїх ночей безсонних! Україна взяла курс на європейську інтеграцію. О Україно, годі бути, іграшкою в руках недоброзичливих сусідів! Моя школа дала путівку в життя багатьом людям, серед яких багато відомих учених, спортсменів, підприємців. О моя школо, як можна тебе забути? Наш сучасник може й не зрозуміти світлих поривів молоді післявоєнних років. О сучаснику, чи зможеш ти осягти велич подвигу свого народу?

Вправа 383

І. 1. Я серце навіки віддав тобі, моя мати, Вкраїно! 2. Ой ти, вітре-вітровію. ти несеш завжди надію на щасливий урожай (Р. Братунь). 3. Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь у в імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А Малишко). 4. І ти, моя єдиная, встаєш із-за моря, з-за туману, слухняная рожевая зоре! 5. Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко). 6. О земле ти моя, нема рідніш за тебе (В. Сосюра). 7. Моя БаТьківщино, єдина, свята, яка ти прекрасна і славна! (П. Тичина). 8. Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! (В. Симоненко).

II.

Я – підмет, простим, виражений особовим займенником;

Віддав – присудок, простий дієслівний, виражений одиничним дієсловом;

Серце – додаток, прямий, виражений іменником;

Тобі – додаток, непрямий, виражений займенником;

Навіки – обставина міри і ступеня, виражена прислівником.

4. І Ти, моя єдиная, встаєш Із-за моря, з-за туману, слухняная рожевая зоре! Речення просте, двоскладне, повне, поширене, розповідне, окличне, ускладнене двома звертаннями.

Ти – підмет, простий, виражений особовим займенником;

Встаєш – прибудов, простий дієслівний, виражений дієсловом;

Із-за моря, з-за туману – обставини місця, виражені іменниками з прийменниками;

6. О земле ти моя, нема рідніш_за_тебе.

Речення просте, розповідне, неокличне, односкладне, безособове, неповне, не – поширене, ускладнене поширеним звертанням з вигуком, підмета немає. Нема рідніш за тебе – присудок складений іменний, виражений дієсловом-зв’язкою та прикметником із займенником та прийменником.

Вправа 390

Шановний, вельмишановний, високоповажний, вельмиповажний Семене Івановичу, Катерино Петрівно, Уляно Василівно, Миколо Хомичу, Віро Яківно, Савелію Романовичу, Надіє Миколаївно, Андрію Володимировичу, Анатолію Савичу, Валентино Сергіївно.

Вправа 391

Обласна організація енергозбуту

Тел.397-13-86

Вул. Рівненська, 5

М. Ромни, 07007

№ 75/53 від 11.07.20…

Директору фірми “Арекс”

П. Китаєву А. В.

Шановний Анатолію Васильовичу!

Нагадуємо Вам повторно про несплачений Вашою фірмою борг за електроенергію, використану протягом останніх 11 місяців (при допуску заборгованості за 1-2 місяці!)

Просимо знайти можливість погасити борг найближчим часом. У разі невиконання цього ми, можливо, змушені будемо припинити подачу електроенергії Вашій фірмі.

Начальник Обленерго (підпис) О. С. Рязанчук

Вправа 392

Задніпровська загальноосвітня школа №1

Тел. 348-11-31

Вул. Садова, 24

М. Задніпровськ, 05386

№ 12/48 від 10.05.20…

Директору фірми “Фортуна”

Родзянко А. М.

Вельмишановна Алло Михайлівно!

Просимо Вас надати спонсорську допомогу для ремонту даху шкільного приміщення у зв’язку з його аварійним станом.

Директор школи (підпис) О. М. Пайовий

Вправа 396

Вчені дослідили, що вже в останньому періоді палеоліту людина надавала певного символічного значення довкіллю: сузір’ям, рослинам, тваринам. Середньовіччя акцентувало: символи існують як для приховування істини, так і для її виявлення, пізнання. 3. До того ж пізнання вищої істини можливе лише на основі розкодування символічних образів: саме в них закладено знання першооснов буття. Й. В. Гете конкретизував поняття символу: “Часткове завше підлягає загальному. Загальне завше має співвідноситись із частковим. 4. Все, що відбувається, – символ і водночас, коли воно цілком виявляє себе, то вказує на все інше. 5. Справжня символіка там, де часткове репрезентує загальне не як сон чи тінь, але як живе миттєве одкровення непізнаного. 6. Слово тільки тому орган думки і неодмінна умова всього подальшого розвитку світу й себе, що первісно є символом. 7. Внаслідок лексичного збагачення мови затемнювалося виражене словом первісне враження, і виникала потреба відновлення власного значення слова. 8. Деякими символами люди користуються свідомо, деякими – несвідомо чи підсвідомо, а перед іншими – безпорадні, безсилі.

А) сполучникові – 1, 4, 5, 6, 7;

Б) безсполучникові – 2,3;

В) сполучниково-безсполучникові – 8.

Вправа 397

1. а) однорідна супідрядність:

Так, жодній мелодії не передати музики людської душі, її почування в ту мить, коли вона бачить калину в ранковій росі, коли слухає шум осіннього бору, коли дивиться в кохані очі (Ю. Мушкетик).

Соломія була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай, що станеться якась незвичайна подія, що якась невідома сила прийде у потребі на поміч (М. Коцюбинський).

Б) неоднорідна супідрядність:

Коли б у неї був серп або ніж, вона [Соломія] різала б його [очерет] доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала (М. Коцюбинський).

Чим далі йшла, тим більше вона дивувалась, що сьогодні попадалось їй так багато живих істот (М. Коцюбинський).

В) послідовна підрядність:

Це мені попервах навіть сподобалося, бо я наперед передбачив таку потребу, яка у мене час від часу виникала і полягала в тому, щоб усамітнитися, забитися у якийсь глухий куточок і зануритися у глибокі роздуми та фантазії (Ю. Винничук).

Ціле щастя, що вона при цьому не уточняла, де саме мене згадують з ніжністю і теплотою, бо я надто вже виразно скрикнув (Ю. Винничук).

Г) змішаного типу підрядність:

Незнайомка, мружачись, дивилась, як двоє дітей дружно йдуть споришевим подвір’ям, як їхні худенькі постаті зникають і показуються поміж білизною, як на білих сорочках і простирадлах, що. порозвішувані у дворі, мелькають їхні тіні (Є. Гуцало).

В гуртожитку Літінституту, де мій герой нібито колись вчився, сказали, що він давно виїхав і тут не прописаний, що ніхто не Знає адреси, бо він ні з ким не листується (За Ю. Покальчуком).

Коли подивишся на зграю собак на вулиці, то побачиш там і маленьких, і великих, і породистих, і дворняг, і доглянутих, і шолудивих. Зустрічаються навіть з нашийниками. Про що це свідчить? Господарі завели собі чотириногого друга, потім він їмнабрид або вони не в змозі його утримувати, і куди? На вулицю! Ось тут слід би згадати слова знаменитого французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері: “Ми відповідальні за тих, кого приручили”. Кожен такий випадок повинен засуджуватися громадськістю, а з боку держави – каратися штрафами. А тим жалісливим людям, які підгодовують вуличних тварин, створюють умови для їхнього подальшого розведення, можна порадити взяти додому хоча б одну собачку, вмовити зробити так же своїх родичів, сусідів. Або відкривати притулки для бездомних тварин на громадських засадах, залучати волонтерів. Тоді б справи були набагато кращими. Ми б виконали свій обов’язок перед братами нашими меншими, а на вулицях стало б значно безпечніше.

Вправа 398

Складнопідрядне речення з кількома підрядними, з однорідною та послідовною підрядністю; розповідне, неокличне, 7 предикативних частин. Головна предикативна частина – легка тому робота й найважча. Поєднуються сполучними словами.

Вправа 399

Народ сам скує собі долю – тільки б не заважали. Не тільки тужна пісня лилась із змученої душі матері – пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі. Вже день здається сивим і безсилим, домліває в зарослях ріка. Солов’ї засміялися десь – душа моя арфою стала. Лелека тихенько пристав до зграї – там його упізнали і осудили на вічну самотність. Навіть не оглядаючись, я знаю: це йде хтось з небагатих людей.