Екологія – охорона природи ЛІС ПЕРЕСТІЙНИЙ, дерев о – стан перестійний – ліс, який знаходиться в динамічній фазі зменшення своєї ростової і продуктивної здатності, прогресивного збільшення кількості засихаючих і уражених шкідниками дерев.

Екологія – охорона природи ВИМОКАННЯ (РОСЛИН) – загибель рослин, тривалий час затоплених водою, від нестачі кисню. Трапляється переважно напровесні, коли велика кількість води збирається в низинах на поверхні грунту, який ще не встиг відтанути

Екологія – охорона природи КОМЕНСАЛІЗМ – форма співжиття особин різних видів, за якої один організм (коменсал) живе за рахунок ін., не завдаючи йому шкоди (напр., риби-причепи, прикріплюючись до акул, використовують їх як засіб переміщення).

Екологія – охорона природи ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА ГЕОМОРФОЛОГІЯ – див. Геоморфологія інвайронментальна.

Екологія – охорона природи АНТИСЕПТИКА – спосіб біол. і хім. знешкодження хвороботворних та ін. мікроорганізмів, який застосовують для дезінфекції в медицині, у харч, пром-сті, а також для захисту деревини від гниття.

Екологія – охорона природи СТІК РОЗЧИНЕНИХ РЕЧОВИН – частина твердого стоку річки, що складається з розчинених у воді мін. та орг. речовин. Щороку у Світовий океан виноситься понад 2,5 млрд т розчинених речовин.

Екологія – охорона природи ЛІГВО – місце (берег, крига) тимчасового скупчення ластоногих (тюлені, моржі). Одна з форм стадного існування ластоногих.

Екологія – охорона природи СОЗОЛОГІЯ – наука про охорону природи, яка є комплексною дисципліною, що розробляє заг. методи і принципи збереження та відновлення прир. ресурсів. Як головні розділи включає охорону земель, вод, атмосфери, рослинного

Екологія – охорона природи АВІАФАУНА – перелік видів птахів, які сезонно чи випадково живуть (розмножуються), а також опиняються на певній території; птахи, що населяють певну місцевість. Див. також Орнітофауна.

Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ – вид будь-яких живих організмів може існувати доти та настільки, наскільки навколишнє прир. середовище відповідає ген. можливостям пристосування цього виду до його змін

Екологія – охорона природи СПЛЯЧКА – стан заціпеніння або сну, в якому тварини переживають холодний (зимова С.) або сухий (літня С.) періоди року.

Екологія – охорона природи ЗАРАЖЕНІСТЬ – перевищення допустимого вмісту шкідливих речовин у середовищі чи організмі, іноді – живих істот, особливо в разі паразитичних, мікробних чи вірусних захворювань.

Екологія – охорона природи ФІТОТРОН – станція або камера штучного клімату, що являє собою повністю автоматизовану установку, де регулюються всі основні фактори росту та розвитку рослин за заданою програмою.

Екологія – охорона природи АЛЬФА-ВИПРОМІНЮВАННЯ – випромінювання, що виникає внаслідок одного з видів радіоактивного розпаду атомних ядер, внаслідок якого випромінюються альфа-частинки (ядра атомів гелію Hе), заряд ядра атома радіоактивного елемента зменшується на дві одиниці,

Екологія – охорона природи ОПТИМУМ – найсприятливіші умови для життєдіяльності організму або перебігу фізіол. процесу чи біохім. реакції. В екології О. існування організмів відображує особливості умов у місцях їхнього проживання. Залежно від того, який

Екологія – охорона природи АТМОБІОНТ – вид тварин, що населяють верхній шар підстилки і здатні підійматися на нижні частини рослин.

Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНА ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – див. Ємність середовища біологічна.

Екологія – охорона природи МЕХАНОХОР(И) – рослини, які механічно розкидають свої плоди, насіння або спори шляхом розтріскування, розривання тощо.

Екологія – охорона природи СТИМУЛЯТОРИ РОСТУ РОСЛИН – хім. речовини, які за певних умов прискорюють ростові процеси в рослинах. Ними бувають прир. речовини, що виробляються рослинами, й синт. С. р. р. широко застосовують у

Екологія – охорона природи КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ – див. Оптимізація компонентно-екологічна.

Екологія – охорона природи ЧЕРВОНА(І) КНИГА(И) – офіційні документи неурядових міжнар. і нац. адмін. організацій, які містять систематизовані дані про тварин і рослини всього світу або регіонів, стан яких викликає занепокоєння відносно їхнього майбутнього.

Екологія – охорона природи ПРОФІЛЬ ГРУНТОВИЙ – сукупність генетично поєднаних горизонтів грунту, що закономірно змінюються з глибиною залягання, на які розчленовується материнська порода в процесі грунтоутворення. Розрізняють П. г. гомогенний, що відповідає сучасним умовам

Екологія – охорона природи ЕНДЕМІК(И), ендем (и), вид ендемічний – види, роди, родини або ін. таксони тварин і рослин, поширення яких часто обмежене відносно невеликою геогр. ділянкою. Е. – специф. складова частина флори чи

Екологія – охорона природи ВИД ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ – вид, за яким та в присутності якого розрізняють різні угруповання.

Екологія – охорона природи АУТБРИДИНГ – схрещування не споріднених рослинних або тваринних організмів, зокрема й належних до різних порід, сортів або видів. Система, що включає різні заходи добору Для спаровування тварин однієї породи, які,

Екологія – охорона природи ОЗОНАТОР – прилад для одержання озону з повітря під дією тихого електричного розряду.

Екологія – охорона природи МІКСОТРОФИ – організми, які поєднують у собі здатність синтезувати орг. сполуки з неорг. та споживати готові орг. речовини (евглена зелена, хламідомонада тощо).

Екологія – охорона природи АВТОХОРІЯ – поширення насіння, плодів, спор та вегетативних частин рослинного організму за допомогою пристосувань самої рослини без залучення зовн. чинників. Такі рослини наз. автохорами (квасоля, люпин, розрив-трава, огірок-пирскач та ін.).

Екологія – охорона природи БІОГЕННИЙ КОЛООБІГ РЕЧОВИН – постійний колообіг води і всіх елементів, які входять до складу живих організмів. Це обмін речовиною між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частинами біосфери.

Екологія – охорона природи ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН – здатність організмів визначати своє статичне положення в просторі при пересуванні та міграції. Основу О. т. становлять складні біол. процеси, які здійснюються за допомогою органів чуття, біолокації (кити,

Екологія – охорона природи ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА – див. Хвороба променева гостра.

Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ РОСТУ РОСЛИН – речовини, які сповільнюють перебіг ростових процесів в організмі рослини. І. р. р. нагромаджуються у бруньках і насінні рослин восени, в період припинення їх росту й переходу

Екологія – охорона природи АЛЬПІЙСЬКІ ЛУКИ – угруповання високогірної лучної рослинності, переважно зі злаків та осок, напр. у Карпатах, на Кавказі.

Екологія – охорона природи ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОЯС – див. Пояс фізико-географічний.

Екологія – охорона природи АБСОРБЦІЯ – вбирання однієї речовини іншою з рівномірним розподілом її в об’ємі поглинача. Вбирання газів або рідин, а також світла і звуку всім об’ємом (на відміну від адсорбції) рідини чи

Екологія – охорона природи ВАГІЛЬНІСТЬ, рухливість – природжена здатність дорослих організмів або організмів, що перебувають на личинкових етапах розвитку, активно переміщуватись у просторі.

Екологія – охорона природи АВАРІЯ – велике пошкодження або вихід з ладу агрегатів, техн. чи побутових комплексів, що завдає значної шкоди, збитків.

Екологія – охорона природи СМЕРТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – загибель особин у даних умовах середовища, яка змінюється залежно від умов довкілля та стану популяції. Існує певна теор. мінім, смертність – стала величина, яка характеризує загибель особин

Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМІВ – вплив організмів один на одного. Розрізняють дві групи взаємозв’язків: синойкія – В. о., які не супроводжуються переданням речовини та енергії; алелогонія – В. о., які супроводжуються переданням

Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу

Екологія – охорона природи ПРАВИЛО КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ – популяції двох видів з однаковими екол. потребами не можуть тривалий час існувати в одному біогеоценозі.

Екологія – охорона природи БЕТА-РОЗПАД – спонтанний радіоакт. розпад атомних ядер. Розрізняють Б.-р. елементарний, як результат перетворення одного з нейтронів ядра на протон, та Б.-р. позитронний – перетворення одного з протонів ядра та нейтрон.

Екологія – охорона природи УБІКВІТЕТ – повсюдно поширений прир. ресурс, напр. повітря.

Екологія – охорона природи РОСЛИННІСТЬ СУБАЛЬПІЙСЬКА – рослинність високогірних областей. В Укр. Карпатах Р. с. розміщена на висоті 1200-1800 м (гора Говерла).

Екологія – охорона природи СКАФАНДР – спорядження (одяг), у якому можна виконувати підводні роботи, здійснювати висотні й косм. польоти.

Екологія – охорона природи ЗАКОН (ПРИНЦИП) ЗБІЛЬШЕННЯ СТУПЕНЯ ІДЕАЛЬНОСТІ (Г. В. ЛЕЙБ – НІЦА), “ефект чеширського кота” (Л. КЕРРОЛЛА) – гармонійність відносин між частинами системи історико-еволюційно зростає (система може зберігати функції в разі мінімізації

Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ПІОНЕРНІ – організми, що поселяються на ділянці, позбавленій живих істот і своєю життєдіяльністю готують середовище для організмів ін. видів та для утворення угруповань.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 5. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ 5.4.1. Вікова структура популяцій рослин Основні поняття і терміни: Латентний, передгенеративний, генеративний і постгенеративний періоди онтогенезу; вікові стани рослин: проростки, ювенільні, іматурні, молоді вегетативні, дорослі вегетативні, молоді

Екологія – охорона природи ЗООФІЛІЯ – запилення рослин тваринами. У процесі еволюції і в рослин, і в тварин виробилися взаємні пристосування – певні будова, забарвлення і запах квіток, певні форма тіла та звички тварин.

Екологія – охорона природи ГРУНТ ВІДКРИТИЙ – форма вирощування рослин без будь-якого захисту грунту.