Монополізм

Related posts:

1. Держава (політико – економічний аспект) Держава (політико – економічний аспект) – загальнонаціональний економічний суб’єкт, що зосереджує у своїх руках економічну владу і значну частку власності на продуктивні сили та значну частину створеного ВВП, з приводу привласнення яких (влади і власності) виникає певна система відносин економічної власності та управління нею (що є прерогативою економічної влади та управління нею) у всіх сферах […]...
2. Основний економічний закон Основний економічний закон – внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв’язки між двома сторонами основної економічної суперечності (продуктивними силами і відносинами економічної власності), які є основним джерелом розвитку суспільного способу виробництва, а також виражають основну мету певного способу виробництва. О. е. з. первісного ладу була необхідність постійного колективного виробництва (добування) засобів до існування та їх рівномірного […]...
3. Догматизм економічний Догматизм економічний (гр. dogma – усталена думка, положення) – антидіалектичне, в т. ч. позаісторичне, розуміння економічної теорії та її окремих елементів (понять, категорій і визначень) як незмінних. Гносеологічні корені Д. е. – метафізичний метод пізнання і мислення, відірваність економічної теорії від практики, абстрагування від принципу історизму в дослідженні економічних явищ і процесів. Класові корені Д. […]...
4. Закони привласнення Закони привласнення – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки, які виникають під час взаємодії людини з природою у процесі праці та створення економічних благ, а також між людьми з приводу привласнення таких благ в усіх сферах суспільного відтворення. До З. п. належать уся сукупність економічних законів і передусім закони розвитку продуктивних сил та відносин економічної […]...
5. Закон зростання синергічного ефекту Закон зростання синергічного ефекту – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між збільшенням чисельності факторів виробництва (представленими відповідними видами праці), їх раціональною комбінацією та використанням і зростанням на цій основі продуктивності праці та доходу. З. з. с. е. базується на дії низки синергічних ефектів, які виникають у межах економічної системи. Так, у межах продуктивних сил […]...
6. Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
7. Відтворення людини Відтворення людини – безперервне відновлення всіх сутнісних сил людини як соціобіологічної істоти шляхом задоволення відповідних потреб. За своєю структурою таке відтворення означає передусім відновлення людини як основної продуктивної сили, відновлення в межах окремих підсистем цілісної економічної системи, а також у системі надбудовних відносин. Як найважливіший елемент продуктивних сил вона є також суб’єктом техніко – економічних, […]...
8. Економічна незалежність Економічна незалежність – власність народу на національне багатство, незалежність держави у формуванні й розвитку власної економічної системи та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в інтересах народу. Відповідно до структури економічної системи основними напрямами досягнення Е. н. є незалежність у формуванні й розвитку: 1) продуктивних сил; 2) техніко – економічних відносин; 3) організаційно-економічних відносин; 4) економічної власності: 5) […]...
9. Система зворотних зв’язків Система зворотних зв’язків – принцип побудови сучасних розвинених національних економічних систем, який дає можливість досліджувати результати впливу функціонування та розвитку окремих її підсистем на характер {соціально-економічний зміст) розвитку цілісної економічної системи, а отже, враховувати відмінність між метою такого впливу та її результатом. Найповніше на характер розвитку національної економічної системи впливають такі підсистеми, як господарський механізм, […]...
10. Тенденція Тенденція (лат. tendentia – спрямованість) – спрямованість розвитку економічного явища чи процесу, що є формою вияву економічних законів. Т. – стійкі співвідношення як окремих властивостей, ознак, так і самі властивості, характерні ознаки цілісної економічної системи, її окремих підсистем (продуктивних сил, техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності і господарського механізму), елементів підсистем (наприклад, заробітної плати, […]...
11. Мода економічна Мода економічна – найдосконаліший на даний момент стиль (спосіб) економічної діяльності, а отже, безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання, який втілюється у створенні модних високоякісних товарів і наданні відповідних послуг. Етимологічно (англ. mode – спосіб дій та свідомо впроваджуваних явищ) М. – це найсучасніша цілеспрямована система заходів з організації економічної діяльності у різних сферах суспільного […]...
12. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
13. Закон соціалізації Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – […]...
14. Цінність Цінність – 1) єдність корисності товару для споживача та його вартості (індивідуальних витрат виробництва) для виробника у процесі купівлі-продажу; 2) діалектична єдність суспільної корисності певної маси товарів для споживачів та їх вартості (суспільно необхідних витрат виробництва) для виробників цих товарів; 3) синтез результатів (єдність конкретної та абстрактної корисності) і витрат (конкретної та абстрактної праці), причому […]...
15. Економічний розвиток Економічний розвиток – незворотні, спрямовані, закономірні (кількісно-якісні та сутнісні) зміни економічної системи в довготерміновому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів, зумовленість яких характеризується дією основних законів діалектики, що не виходять за межі глибинної внутрішньої сутності такої системи. Серед суперечностей економічної системи виділяють суперечності кожної з її підсистем (див. Економічні суперечності). Основними […]...
16. Інтеграція економічна Інтеграція економічна (від лат. integratio – відновлення, integer (цілий) – процес зближення і поступового об’єднання національних систем, сучасна найбільш розвинена форма процесу інтернаціоналізації господарського життя. За своєю структурою I. e. – це інтернаціоналізація продуктивних сил, техніко – економічних відносин (а в їх єдності – технологічного способу виробництва), виробничих відносин (економічної власності) і національних господарських механізмів […]...
17. Система економічних відносин Система економічних відносин – сукупність техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності у процесі діалектичної взаємодії між підсистемами, з одного боку, та системою продуктивних сил – з іншого. Домінантною підсистемою С. е. в. є відносини економічної власності, розвиток яких, передусім властивих їм економічних законів і закономірностей, надає цілісності всій системі, детермінує еволюцію техніко-економічних та організаційно-економічних відносин […]...
18. Абстракція Абстракція (лат. abstractio – віддалення, відволікання) – метод пізнання, що передбачає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків. Результатом А. (поряд з використанням інших елементів діалектики) є обгрунтування окремих економічних категорій. Для пізнання економічних явищ і процесів використовуються А. багатьох рівнів. Чим ширші, місткіші А. виробляє […]...
19. Економіка інформаційна Економіка інформаційна – найрозвиненіший тип економіки, що розглядається з боку речового змісту (отже, не враховує тип суспільної форми), яка виникає на основі інформаційної революції і базується на інформаційній технології, якісно нового типу основної продуктивної сили, автоматизації усіх сфер і галузей економіки та кардинальних змін в інших елементах технологічного способу виробництва. Поняття Е. і. запровадив у […]...
20. Відтворення індивідуального капіталу Відтворення індивідуального капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва на окремому підприємстві, фірмі, власником яких є окрема особа. Таких підприємств у розвинених країнах світу – переважна більшість. Так, у США з понад 25 млн. підприємств до підприємств капіталістичного типу (на яких використовується наймана праця, має місце відчуження працівників від засобів виробництва, управління власністю тощо) належить […]...
21. Політичний режим Політичний режим – функціонування та розвиток політичної системи країни загалом та державної влади зокрема з точки зору можливості різних суб’єктів такої системи впливати на формування і розподіл політичної влади, на виконання державою своїх функцій. Основними критеріями розмежування різних П. р. є характер конституції та можливість реалізації її положень, чітке розмежування і незалежність різних гілок влади, […]...
22. Економічний суверенітет України Економічний суверенітет України – власність українського народу на своє національне багатство, на основі якого уповноважені ним органи впади самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності. До складу національного багатства входить уся сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і духовних благ, рівень освіти, виробничого досвіду людей, майстерності й обдарування населення, а також […]...
23. Аналіз Аналіз – загальнонауковий елемент діалектичного методу дослідження економічних явищ і процесів, економічних систем, сутність якого – в розчленуванні об’єкта, предмета або економічних відносин між ними та людьми на складові частини, елементи (ознаки, властивості, риси, стадії, ступені тощо) та їх відокремленому вивченні, а відтак з’ясуванні зв’язків між ними (структури). Основними формами А. є: 1) дослідження відносно […]...
24. Власність колективна Власність колективна – привласнення різних об’єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів тощо) колективом фізичних або юридичних осіб та відносин між людьми у процесі такого привласнення. В. к. поділяють на два основні типи: трудову і нетрудову. Трудова В. к. базується на праці (фізичній або розумовій) всіх членів трудового колективу. Нетрудова В. к. – на найманій […]...
25. Структура економічна Структура економічна – спосіб взаємозв’язку між метасистемами, підсистемами, елементами і компонентами економічної системи, внутрішня її організація. З гносеологічного погляду структура розкриває внутрішньо необхідні сталі й суттєві взаємозв’язки між окремими економічними категоріями (а отже, відповідає статусу економічного закону), сукупність яких виражає внутрішню сутність економічної системи. Окремий економічний закон розкриває внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між […]...
26. Відтворення Відтворення – безперервне відновлення процесу виробництва товарів, послуг та духовних благ, на основі якого здійснюється відтворення економічної системи та її всіх підсистем. Розрізняють два типи В. – просте і розширене. За простого В. процес виробництва і випуск створених благ здійснюються щорічно у незмінному масштабі, а економічна система не зазнає якісних і сутнісних змін. Таке В. […]...
27. Закон як економічна категорія Закон як економічна категорія – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між основними протилежними сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, між окремими стадіями і ступенями розвитку економічної системи, між різними системами, внаслідок еволюції яких (зв’язків) об’єктивно формується послідовний характер змін у суспільстві. На відміну від законів природи, З. як е. к. відображає закони господарської (або […]...
28. Аграрні реформи Аграрні реформи – трансформація економічних відносин, насамперед відносин власності, у сільському господарстві з метою їх пристосування до закономірностей розвитку продуктивних сил за умов НТР та інформаційної революції. Матеріальною основою А. р. є насамперед зміни в технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культура землеробства, нові форми організації виробництва і праці, посилення концентрації до оптимальних меж, поглиблення […]...
29. Фактори інноваційної активності Фактори інноваційної активності – комплекс організаційно-економічних, правових, політичних заходів, які разом із удосконаленням відносин економічної власності використовують з метою створення пільгових умов для збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Такими факторами у сфері відносин економічної власності є впровадження реального плюралізму основних типів і форм власності, розширення об’єктів купівлі-продажу власності, якісне вдосконалення управління власністю в різних її […]...
30. Економіка торгівлі Економіка торгівлі – сукупність економічних відносин, які об’єктивно формуються і розвиваються в процесі підготовки до реалізації товарів та послуг і визначають ефективність праці, використання різних ресурсів і засобів обслуговування, а також економічних законів, які управляють цими процесами. Ці відносини поділяються на техніко – економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності. Техніко-економічні відносини в торгівлі, як і […]...
31. Моделі організації виробництва Моделі організації виробництва – оптимальні варіанти діяльності господарювання суб’єктів (підприємств, фірм, компаній) відповідно до технологічних способів виробництва, обсягу та асортименту продукції, маркетингової орієнтації, форми власності, регіонального розташування, транспортування продукції тощо. В сучасній соціальній ринковій економіці підприємства і фірми здійснюють індивідуальне господарювання (індивідуальне відтворення) без реального усуспільнення засобів виробництва, але вони неспроможні досягти належного економічного ефекту […]...
32. Суспільно-економічна формація Суспільно-економічна формація – історичний тип суспільства, в якому якісно визначеній економічній системі відповідають соціальні, політичні, правові, культурні, національні та інші відносини. Поняття С.-е. ф. вперше сформулював К. Маркс. Зміна С.-е. ф. утворює закономірний процес поступального розвитку людської цивілізації. Згідно з класифікацією А. Тофлера розвиток С.-е. ф. здійснюється в межах аграрно-ремісничої, індустріальної та інформаційної цивілізації. В […]...
33. Ринок засобів виробництва Ринок засобів виробництва – підсистема необхідних і сталих зв’язків між підприємцями, торговельними організаціями, частково кредитно-фінансовими інститутами і державою з приводу купівлі-продажу, передання в оренду засобів виробництва. В політекономічному контексті Р. з. в. означає систему відносин економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу купівлі-продажу засобів і предметів праці і привласнення на цій основі частини […]...
34. Структура витрат виробництва Структура витрат виробництва – кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С. в. в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С. в. в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, […]...
35. Власність на виготовлений продукт Власність на виготовлений продукт – відносини між різними суб’єктами власності (індивідами, колективом тощо) з приводу привласнення виробленої продукції у різних сферах суспільного відтворення. В умовах індивідуального виробництва існує спочатку трудова приватна В. на в. п. Ця продукція відображає трудовий внесок виробника, отже, й розмір власності на неї. Тому приватна В. на в. п. забезпечує виробникові […]...
36. Закон єдності праці і власності Закон єдності праці і власності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між різними за змістом видами праці та відповідними типами і формами власності. Початково цей закон виражає такі зв’язки між індивідуальною працею людини і приватною трудовою власністю на результати цієї праці. З. є. п. і в. відображає функціонування (функціональні […]...
37. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
38. Економічна незалежність у відносинах власності Економічна незалежність у відносинах власності – наявність власності народу на створене його працею національне багатство і передусім на засоби виробництва, що передбачає активну й постійну участь працездатного населення у виробництві необхідних для суспільства товарів і послуг, справедливому розподілі створеного національного доходу, в управлінні власністю на цій основі, а також розширене відтворення людини – працівника і […]...
39. Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
40. Основне виробниче відношення Основне виробниче відношення – відношення між працівниками і власниками засобів виробництва у сфері безпосереднього виробництва, втілене у соціально-економічній формі поєднання особистісних і речових факторів виробництва. Таким відношенням у вітчизняній економічній літературі називають власність, власність на засоби виробництва, капітал та ін. Однак власність за своїм соціально-економічним змістом охоплює не лише сукупність виробничих відносин будь-якого суспільного способу […]...