ПРИКМЕТНИКИ НАЙВИЩОГО СТУПЕНЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ОЗНАКИ
ПРИКМЕТНИК
4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
ПРИКМЕТНИКИ НАЙВИЩОГО СТУПЕНЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ОЗНАКИ
Найвищий ступінь інтенсивності ознаки (від лат. Superlativ), його синтетична форма утворюється додаванням префікса най – до форми прикметника вищого ступеня, напр.: меткіший – найметкіший, густіший – найгустіший, глибший – найглибший, потужніший – найпотужніший. Префіксальні компоненти що – і як – виконують функцію підсилення, їх вживання у складі назв найвищої інтенсивності зумовлює в останніх
Аналітична форма найвищого ступеня утворюється шляхом поєднання прислівника найбільш з формою не ступеневого прикметника, напр.: найбільш характерний, найбільш освоєний, найбільш досконалий, найбільш вивчений. Вияв спадної якості ознаки передають сполучення ад’єктивів помірного рівня ознаки з прислівником найменш, напр.: найменш шанований, найменш врівноважений,
Паралельне функціонування структурно-морфологічної (синтетичної) та описової (аналітичної) форм обох ступенів інтенсивності спричинене кількома факторами. Домінантною є синтетична форма вираження, користування якою охоплює всі стилі української мови. Аналітична форма більш уживана у сфері науки, офіційно-ділового мовлення, її застосування стає необхідним там, де з’являється потреба показати міру вияву якості іншої ознаки предмета і виникає загроза появи омонімічних форм, напр.: “Ходить він (танк) чи то на бензині, чи то на більш важкому (якість) пальному,- питання технічне” (Ю. Яновський); “І спересердя гатив і гатив молотком, що здавався більшим і важчим (вага)” (О. Гончар).
Вибір аналітичної форми може бути зумовлений іншомовним походженням твірної основи (найбільш демократична система, найбільш прогресивний режим, найбільш масові виступи, найбільш геніальний художник), утрудненням структурно-морфологічних змін у похідному прикметнику, складністю вимови тощо. На вибір того чи іншого формального відтворення може впливати навіть структура речення, контекст, напр.: “…підрозділи користувалися найбільш легкими і рухливими артилерійськими системами” (О. Гончар).
Стан предмета, відтворений якісним прикметником як його ознака, з об’єктивних причин не завжди піддається зіставленню. Форм ступенів порівняння не утворюють прикметники, що називають абсолютний стан, у якому перебуває особа, напр.: голий, босий, сліпий, німий, мертвий, жонатий, невидющий, глухий. Відсутні парні протиставлення за інтенсивністю ознаки у назвах постійних, незмінних станів, виражених віддієслівними прикметниками з часткою не, напр.: неухильний, незгасний, невсипущий, невпинний, незборимий, незабутній, невмирущий, неопалимий, невиліковний, незмірний тощо; у назвах мастей тварин, напр.: вороний, чалий, буланий, гнідий, мурий, половий, попелястий тощо; у назвах кольорів, які становлять похідні прикметникові форми, напр.: салатовий, кавовий, бордовий, цеглястий, бузковий, малиновий, жовтогарячий. Оскільки ступені порівняння грунтуються на зіставленні однорідних за ознакою якісних станів, не утворюють форм інтенсивності прикметники, що номінують поєднання двох ознак або називають один з її різновидів, напр.: чорно-білий фільм, синьо-червоний олівець, кисло-солодке яблуко, сріблясто-білий лайнер, яскраво-червона сукня. Функцію інтенсивності ознаки не виконують словосполучення іменника з прикметником, напр.: сивочолий, довгобородий, чорношкірий, дзвінкоголосий, кругоподібний, людиноподібний, зеленоокий тощо. Зону семантичної перехідності між категорією кількості і категорією інтенсивності (якості) ознаки утворюють прикметники збільшеної кількості ознаки, напр.: нездійсненний, нездоланний, товстющий, довжелезний, прадавній, надпотужний, завеликий, ультракороткий, архібагатий і т. ін. Вони не передають сему інтенсивності, не формують ступенів порівняння, бо надмірна кількість ознаки предмета свідчить про його відповідний якісний стан.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...