СПІВВІДНОШЕННЯ ЗМІСТУ І ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ У КАТЕГОРІЯХ ПРИКМЕТНИКА
ПРИКМЕТНИК
6. СПІВВІДНОШЕННЯ ЗМІСТУ І ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ У КАТЕГОРІЯХ ПРИКМЕТНИКА
Структура змісту категорії прикметника не однотипна. У ній знайшли своє мовне відтворення його власна система значень, що грунтується на особливостях ознаки, даної предмету від природи або встановленої за його відношенням до реалій навколишнього світу. У набір категоріальних ознак входять також граматичні значення роду, числа та відмінка, які на фоні грамем однойменних категорій іменника мають не автономний, а підпорядкований характер, що підтверджується
Обидва типи ознаки, які номінує прикметник, не мають мовного розрізнення у лексемі, зокрема на рівні флексій. Якісні прикметники, називаючи ознаку як стан предмета, і відносні, які виражають набуту, похідну властивість предмета, тотожні за формою слова, тобто становлять два формальні класи у категорії прикметника. Присвійні прикметники із суфіксом – ів, – ин(-їн), які входять до категорії ад’єктива і, здавалось, порушують чітку систему форм слів, називають не ознаку, а вказують на належність предмета, або ознаку за належністю, яка фактично ознакою не є.
За межею формальних класів ад’єктива перебувають лексеми, які називають ознаку предмета, зокрема колір, але мають форму іменника без вказівки на родові та числові параметри, напр.: бордо, беж, індиго, електро. Особливістю цього типу ознакових слів є постпозиція щодо супроводжуваного ними іменника – тематичного слова, грамеми якого дублює іменник-ад’єктив, напр.: колір бордо, колір беж, колір індиго. Поява лексем типу бордовий, бежевий свідчить про входження подібних назв у структуру категоріальних форм прикметника.
Категорії співвідносної інтенсивності ознаки і кількісної градації ознаки належать до семантико – граматичних категорій, тому що їх значення відтворюють якісні та кількісні особливості ознак реальних об’єктів позамовної дійсності, Серед усього обсягу якісних прикметників категорія співвідносної інтенсивності ознаки охоплює групу ад’єктивів, які мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Маючи трикомпонентну структуру грамем, категорія грунтується на двох типах протиставлення рядів морфологічних форм: опозиція форм звичайного, або помірного, ступеня ознаки і вищого ступеня інтенсивності ознаки та опозиція форм вищого і найвищого ступенів ознаки, напр.: сильний – сильніший; сильніший – найсильніший.
Значення вищого і найвищого ступенів інтенсивності ознаки виражається двома способами: синтетичною та аналітичною формами. Синтетичний спосіб вираження відбувається в межах одного слова, виявляється новим суфіксом або префіксом, що змінює звучання слова, напр.: молодий – молодший; молодший – наймолодший. Аналітичний спосіб вираження відбувається поза межами слова, здійснюється формою іншого слова і виражається словосполученням, тобто синтаксично, напр.: більш вдалий, найбільш стійкий.
Категорія кількісної градації ознаки формується у групі якісних прикметників, які передають сему зменшеної або збільшеної кількості ознаки. Структура граматичних значень двокомпонентна, але існує в мові у вигляді одночленної парадигми: назва помірної ознаки увіходить у парадигму прикметникових форм як нульовий, невиражений член, напр.: син – (-ій) +-ав – > синявий.
Значення збільшеної або зменшеної кількості ознаки виражається синтетичним способом у межах одного слова виявляється новим суфіксом або префіксом у структурі усього слова, напр.: злющий, залегкий, архібагатий. Аналітичний спосіб вираження відбувається поза межами одного слова, грамема кількості ознаки встановлюється синтаксично, у складі словосполучення, напр.: трохи малий, ледь теплий,
У відносних прикметниках кваліфікуюча предмет ознака виражена усією лексемою, тобто вкладена у лексичне значення слова. Лексико – семантичний спосіб вираження ознаки властивий усьому класу відносних прикметників, які за зовнішньою формою становлять різні структурні типи слів з транспозиційною функцією суфіксальних засобів.
У системі категоріальних форм ад’єктива існує група коротких прикметників, яка структурно-функціонально відособлена від повних прикметників, напр.: певен, повен, ладен, варт, готов, рад, здоров, повинен, потрібен. У коротких прикметниках відсутня відмінкова Парадигма, але збереглися родові та числові показники, напр.: рад, рада, раде, раді. Як особливий тип предикатного слова, ці прикметники вживаються у ролі дієслова, функція означення, яка для повних прикметників є первинною, кваліфікуючою, у не членних формах спорадична.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...