Головна ⇒ 📌Економічний словник ⇒ Політика регулювання ринкових відносин
Політика регулювання ринкових відносин
Політика регулювання ринкових відносин – комплекс економічних, адміністративних і юридичних важелів, які використовуються державою з метою впливу на ринковий механізм, його адаптацію до нових умов. П. р. р. в. передбачає вплив держави на умови та механізми функціонування ринку, його структуру та інфраструктуру, його функції. На нижчій стадії розвитку капіталізму ринкові відносини та відповідний механізм їх функціонування були визначальним елементом економічної системи й відповідного господарського механізму, тому П. р. р. в. була обмеженою,
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Регулювання економічне Регулювання економічне – цілеспрямовані дії різних суб’єктів господарської діяльності, що забезпечують розвиток економіки, використання економічних законів, узгодження інтересів і вирішення економічних суперечностей. Об’єктами P. e. на макрорівні є: 1) продуктивні сили; 2) техніко-економічні відносини (відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації); 3) організаційно-економічні відносини (маркетингова діяльність, система менеджменту та ін.); 4) відносини економічної власності; 5) […]...
- Межі державного регулювання економіки Межі державного регулювання економіки – ступені мінімально необхідного і максимально можливого втручання держави в розвиток економічної системи. Перші (нижні) продиктовані неспроможністю ринкового механізму саморегулювання економіки вирішити низку важливих для наступного розвитку економічної системи проблем. Без державного втручання економічна система, а отже, підсистема ринкового саморегулювання, існувати неспроможна. М. д. р. е., з одного боку, можливі за […]...
- Система державного регулювання економіки Система державного регулювання економіки – сукупність об’єктів державного регулювання та відносин між різними економічними суб’єктами з приводу такого регулювання в усіх сферах суспільного відтворення у процесі виконання основних функцій такого регулювання. Основні об’єкти С. д. р. е. – продуктивні сили, економічні відносини і значна частина господарського механізму. У межах кожного з цих об’єктів (підсистем) виділяють […]...
- Антиінфляційна політика Антиінфляційна політика – комплекс взаємопов’язаних напрямів, засобів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні, а також досягнення збалансованості між темпами зростання грошової маси та темпами зростання економічних благ. Розрізняють два основні напрями (типи) A. п.; 1) неокласичний (передусім монетаристський), […]...
- Система економічних відносин Система економічних відносин – сукупність техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності у процесі діалектичної взаємодії між підсистемами, з одного боку, та системою продуктивних сил – з іншого. Домінантною підсистемою С. е. в. є відносини економічної власності, розвиток яких, передусім властивих їм економічних законів і закономірностей, надає цілісності всій системі, детермінує еволюцію техніко-економічних та організаційно-економічних відносин […]...
- Неспроможність ринкового регулювання економіки Неспроможність ринкового регулювання економіки – неспроможність ринку, ринкових важелів саморегулювання розв’язати ключові проблеми соціально-економічного розвитку провідних країн світу. На нижчій стадії розвитку капіталізму (впродовж XVI – XIX ст.) рівновага національного ринку досягалася головно впливом ринкового механізму, який здійснювався через вільне ціноутворення, свободу економічної діяльності суб’єктів господарювання, вільну конкуренцію тощо. Такий механізм функціонував безперебійно впродовж приблизно […]...
- Економічна безпека економічних відносин Економічна безпека економічних відносин – наявність комплексу умов для вдосконалення економічних відносин, завдяки яким вони сприяють розвитку економічного способу виробництва, а також наявність загроз і комплекс заходів для такого вдосконалення. Основними загрозами в цій сфері в Україні є невідповідність між різними елементами економічних відносин, тобто між деформованою кланами економічною власністю і техніко – економічними відносинами; […]...
- Аграрна політика держави Аграрна політика держави – курс та система заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток продуктивних сил села, на вдосконалення або докорінну зміну існуючих там форм власності, на поліпшення умов життя та побуту жителів села, на забезпечення сировиною промисловості і т. ін. А. п. д. є важливим складовим елементом її соціально-економічної політики і передбачає наукове обгрунтування стратегії і […]...
- Стихійний характер економічного розвитку Стихійний характер економічного розвитку – розвиток економічної системи, що базується на переважанні індивідуального типу (а отже, відповідних форм приватної власності) невеликих за масштабами підприємств, механізму вільної ринкової конкуренції (а отже, стихійного коливання попиту і пропозиції, стихійного переливання капіталу між галузями тощо), відсутності широкомасштабного державного регулювання, внаслідок чого економічні закони набувають стихійного характеру функціонування. Оскільки такі […]...
- Структура та інфраструктура міжнародних економічних відносин Структура та інфраструктура міжнародних економічних відносин – сукупність основних елементів міжнародних економічних відносин, відповідних установ та організацій і системи взаємозв’язків, що формують спосіб взаємодії, внутрішню організацію міжнародних економічних відносин (МЕВ). Передусім виділяють міжнародні техніко-економічні відносини і міжнародні відносини економічної власності. Перші – відносини міжнародної спеціалізації, концентрації виробництва тощо, які формують матеріально-речову форму процесу інтернаціоналізації продуктивних […]...
- Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
- Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
- Державне регулювання підприємницької діяльності Державне регулювання підприємницької діяльності – комплекс форм і методів державного впливу на діяльність підприємств, фірм і компаній з метою створення нормальних умов їх функціонування та розвитку, а отже, розширеного відтворення й послаблення негативних тенденцій такої діяльності. Важливою складовою такого регулювання є державна підтримка малого бізнесу. Основні методи Д. р. п. д. – адміністративні, правові та […]...
- Концепції державного регулювання цін Концепції державного регулювання цін – Сукупність ідей, поглядів різних напрямів західної економічної науки щодо недоцільності або необхідності втручання держави в процес ціноутворення на різних етапах розвитку капіталізму. Недоцільність державного регулювання цін обстоювали класики буржуазної політичної економії, а також представники маржиналізму, оскільки таке регулювання нібито здійснюється за допомогою механізму вільної ринкової конкуренції, а ціна, своєю чергою, […]...
- Ініціатива економічна Ініціатива економічна – сукупність ідей окремих індивідів, трудових колективів та інших суб’єктів господарської діяльності, спрямованих на обгрунтування, розповсюдження та практичне втілення раціоналізаторських пропозицій, нових проектів щодо поліпшення діяльності підприємств, організацій, установ, удосконалення економічних відносин та управління ними. I. e. є способом подолання застарілого, утвердження нового, виявом мобілізації творчих, організаторських здібностей людини, трудового колективу, окремих соціальних […]...
- СВОБОДА СОВІСТІ І ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА РОЗДІЛ 10. СВОБОДА СОВІСТІ І ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ Проблема свободи совісті, по суті, зводиться до того, чи може у людини бути така сфера духовного життя, яка не підлягає будь – якому контролю світської або духовної влади. Свобода – це здатність особи самостійно, у відповідності з притаманним їй світоглядом, визначати свої […]...
- Регулювання використання земель Регулювання використання земель – перерозподіл повноважень власності між приватним власником і державою, в процесі якого поступово обмежується сфера приватної власності, свобода земельного власника і розширюється державне втручання в цей процес, поширюється суспільне використання землі. Р. в. з. започатковане у США після завоювання незалежності; виражалося у ліквідації (1785 і 1787) інститутів феодального права: феодальних повинностей, привілеїв […]...
- Регулювання Регулювання (лат. regulo – впорядковую) – 1) спосіб та механізм підпорядкування чого-небудь певній планомірній організації дій, впорядкування; 2) функція управління, що забезпечує функціонування та розвиток явищ і процесів у межах заданих кількісно-якісних параметрів. Використовується в різних сферах діяльності. Механізм Р. економіки охоплює: 1) ринкове Р. – здійснюється за допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного […]...
- Державне регулювання цін Державне регулювання цін – комплекс важелів і методів прямого та опосередкованого впливу держави на механізм ціноутворення. Пряме регулювання – безпосереднє встановлення нижньої та верхньої меж цін на найважливіші товари, на основі яких формуються витрати на виробництво інших видів товарів. Методи прямого впливу на ціни – їх заморожування, блокування, запровадження цінових режимів, укладання угод про ціни, […]...
- Система виробничих відносин Система виробничих відносин – сукупність виробничих відносин, що формуються у процесі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання та поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку підсистемі виробничих відносин сфери безпосереднього виробництва інших підсистем (сфер цієї системи), а також певному господарському механізму, у результаті чого система перетворюється на цілісність із властивими їй законами, з новими якостями, новим […]...
- Економічна безпека організаційно-економічних відносин Економічна безпека організаційно-економічних відносин – рівень розвитку менеджменту, маркетингу, обміну досвідом та ін., а також стан їх захищеності від загроз, внаслідок чого для продуктивних сил створюється організаційно-економічна форма розвитку. Головними загрозами виступають: відсутність сучасного (з урахуванням досвіду інших країн) рівня управлінських відносин на більшості підприємств України, зокрема відсутність дієвих і стабільних стимулів до праці у […]...
- Політика податкових відносин БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ Розділ ХІІІ ПОЛІТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН 13.4. Політика податкових відносин Політика бухгалтерського обліку і політика податкових відносин тісно взаємопов’язані, оскільки впливають одна на одну, а також на бухгалтерську і податкову звітність. Наприклад, визначені строки використання нематеріальних активів, при обранні прямолінійного методу нарахування амортизації, мають […]...
- Система організаційно-економічних відносин Система організаційно-економічних відносин – сукупність відносин менеджменту, маркетингу, обміну досвідом та інших підсистем, які, взаємодіючи, утворюють організаційно-економічну форму розвитку продуктивних сил, підпорядковуються відносинам менеджменту, внаслідок чого формується цілісність і виникає синергічний ефект. С. о.-е. в. в єдності та взаємодії з розвитком продуктивних сил утворює організаційно-економічний спосіб виробництва. Своєю чергою, в межах окремих підсистем С. о.-е. […]...
- Відтворення організаційно-економічних відносин Відтворення організаційно-економічних відносин – процес безперервного відновлення управлінських відносин на рівні різних типів і форм підприємств, фірм, компаній, а також відтворення маркетингових досліджень, обміну досвідом та ін. До виникнення науково обгрунтованих менеджменту та маркетингу В. о.-е. в. відбувалося здебільшого в межах окремих невеликих підприємств і фірм, а наприкінці XIX ст. внаслідок появи та збільшення кількості […]...
- Лібералізація економіки Лібералізація економіки – перехід від державної власності та заснованих на ній командно-адміністративних важелів регулювання економіки до приватної капіталістичної власності і механізму ринкового саморегулювання всередині країни та зовнішньоекономічній діяльності. На мікрорівні це означає необмежене розширення свободи економічної діяльності суб’єктів господарювання, тобто створення умов, аналогічних тим, які існували в XVI-XIX ст. За сучасного регульованого ринку Л. е., […]...
- Правове регулювання ринку цінних паперів Правове регулювання ринку цінних паперів – нормативне упорядкування на ринку цінних паперів. Складається з двох частин: державно-правового та інституційно-правового. Державно-правове регулювання здійснюється органами законодавчої і судової влади. В Україні зазначене регулювання виконують також державні органи, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підпорядковуються законодавчій владі. Наприклад, Фонд державного майна, Національний банк. Центральним елементом […]...
- Нова економічна політика (неп) Нова економічна політика (неп) – економічна політика в СРСР 1921 – 1929, яка базувалася на широкому використанні товарно-грошових відносин, ринкових механізмів і стимулів і замінила політику воєнного комунізму. Центральною ланкою в розробці і здійсненні непу була заміна продрозкладки продподатком, який встановлювався на значно нижчому рівні, внаслідок чого селянські господарства могли розпоряджатися частиною продукції, що залишалася […]...
- Стійкість економічної системи Стійкість економічної системи – здатність економічної системи загалом та її окремих підсистем (продуктивних сил, економічної власності, господарського механізму та ін.) до розширеного відтворення в інтересах переважної більшості населення окремої країни, попри зміни зовнішнього середовища. Найбільше С. е. с. залежить від типів і форм економічної власності та господарського механізму, за допомогою якого здійснюється від’ємний зворотний зв’язок […]...
- Удосконалення економічних відносин Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 2 ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 2.2. КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ Удосконалення економічних відносин Формування ринків транспортних послуг. Держава всебічно сприяє формуванню і розширенню ринків транспортних послуг, розвитку підприємництва і сумлінної конкуренції як одного з основних факторів скорочення витрат і підвищення якості транспортного обслуговування, створення умов, за яких кожний користувач зможе вільно […]...
- Земля як об’єкт економічних відносин Земля як об’єкт економічних відносин – земля як предмет праці, знаряддя і засіб праці та економічних і передусім відносин економічної власності, які виникають у процесі її виробничого використання й привласнення результатів праці. З освоєнням землі об’єктами економічних відносин стають власне земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та морської […]...
- Відтворення господарського механізму Відтворення господарського механізму – постійно повторюваний процес функціонування й розвитку ринкових, корпоративних і державних важелів регулювання економіки в їх взаємодії, що супроводжується зміною ядра (провідної ланки) господарського механізму. Серед державних важелів виділяють адміністративні, правові та економічні. Ринкові важелі регулювання за своєю природою є економічними. На нижчій стадії розвитку капіталізму розширене В. г. м. супроводжується розширенням […]...
- Державне регулювання фондових операцій Державне регулювання фондових операцій – сукупність важелів і методів регулювання ринку цінних паперів з метою забезпечення нормального розвитку фондових бірж. Фондовий ринок, з одного боку, регулює біржовий комітет (див. Біржовий комітет). З іншого боку, діяльність фондової біржі регламентує держава. Рух цінних паперів у країнах Заходу здійснюють на підставі низки законів відповідні відомства. Таке відомство: 1) […]...
- Розділ 3. Фінансова політика і фінансовий механізм – МОДУЛЬ 1 ФІНАНСИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ ФІНАНСІВ Розділ 3. Фінансова політика і фінансовий механізм 1. Складовими фінансового механізму є: А) фінансові методи, фінансові важелі, правове забезпечення нормативне й інформаційне забезпечення; Б) фіскальна політика; В) податки і державні видатки; Г) усі відповіді правильні. 2. Фіскальна політика може бути: А) стимулювальною; Б) стримуючою; […]...
- Форми і методи державного регулювання економіки Форми і методи державного регулювання економіки – основні способи функціонування, розвитку та реалізації стратегічної мети такого регулювання і похідних від неї цілей. Розбіжність поглядів щодо цієї проблеми в сучасній економічній літературі виявляється в тому, що одні автори розрізняють його типи (короткотермінове і довготермінове), інші виокремлюють адміністративне і правове, пряме та опосередковане економічне регулювання економіки без […]...
- Регулювання розподілу доходів Регулювання розподілу доходів – сукупність економічних, правових та адміністративних форм і засобів впливу держави та наддержавних органів на розподіл (в т. ч. перерозподіл) доходів між різними соціальними групами та верствами населення. Державне та наддержавне Р. р. д. зумовлене низкою причин, які призводять до поглиблення диференціації в доходах населення, зокрема викликають необхідність перерозподілу національного доходу. До […]...
- Макроекономічна політика Макроекономічна політика – політика уряду, спрямована на регулювання національної економіки з метою забезпечення її стабільного, динамічного і пропорційного розвитку. Основними формами М. п. є фінансова, кредитна, податкова, грошова, інвестиційна, інноваційна, структурна, промислова, наукова, аграрна, антициклічна, кадрова, зовнішньоекономічна. М. п. пострадянських країн починалася з обгрунтування економічних програм. В Україні після проголошення її незалежності до 2005 було […]...
- Аграрні реформи Аграрні реформи – трансформація економічних відносин, насамперед відносин власності, у сільському господарстві з метою їх пристосування до закономірностей розвитку продуктивних сил за умов НТР та інформаційної революції. Матеріальною основою А. р. є насамперед зміни в технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культура землеробства, нові форми організації виробництва і праці, посилення концентрації до оптимальних меж, поглиблення […]...
- Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків – форма державного регулювання економіки, яка здійснюється за допомогою методів тарифного й нетарифного впливу держави на окремі форми міжнародних економічних відносин з метою подолання дискримінаційної політики у зовнішній торгівлі, співробітництва у капітало – і наукомістких програмах, участі у міжнародному поділі праці та ін. Провідними сферами Д. р. з. з. є: міжнародна […]...
- Структурна політика Структурна політика – довготермінова стратегічна мета, обгрунтування відповідної програми структурної перебудови і вибір пріоритетних напрямів розвитку народного господарства та комплекс заходів з боку держави та наднаціональних органів щодо їх реалізації. Структурна перебудова економіки України передбачає: 1) всебічну інвентаризацію підприємств та їхніх господарських зв’язків для виявлення нераціональних (з огляду на транспортні витрати, якість комплектуючих виробів та […]...
- Грошово-кредитне регулювання Грошово-кредитне регулювання – сукупність форм, методів і важелів державного впливу на грошово-кредитну сферу та відносин економічної власності з метою забезпечення внутрішньої стабільності грошей, сприяння розширеному відтворенню та ін. Основні напрями Г.-к. р.: регулювання банківської ліквідності, управління державним боргом і регулювання обсягу кредитних операцій, грошової емісії та ризику й ліквідності. Так, банківська ліквідність регулюється такими методами: […]...