Тенденції розвитку економічних підсистем і метасистем у XXI ст. – довготривала спрямованість еволюційних і революційних змін різних складових економічної системи в національному та інтернаціональному масштабах на основі прогресу продуктивних сил. Так, техніко-економічні відносини характеризуватимуться поглибленням усуспільнення виробництва та праці, передусім на інтернаціональній основі. Такі відносини розвиватимуться переважно через інтернаціоналізацію одиничного поділу праці, що поряд з іншими формами суспільного поділу праці
(розвитком спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва) посилюватиме роль безпосередньо суспільної форми виробництва, позаринкових зв’язків. Техніко-економічні відносини надалі еволюціонуватимуть за законом суспільного поділу праці. Після четвертого суспільного поділу праці відбудеться п’ятий – відокремлення управлінської діяльності від інших видів людської праці. Шостим суспільним поділом праці може стати відокремлення духовного виробництва від матеріального та інших видів нематеріального багатства. Найважливішим елементом духовного багатства стане розвиток усіх сутнісних сил і
збагачення інтелекту людини і нації. З огляду на це економічні зв’язки та відносини будуть все менше пов’язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ і послуг, а більше – з діяльністю щодо розвитку особистості людини, об’єктів духовного багатства. Тому зростатиме значення затраченої на розвиток особистості людини праці, яку здійснюватимуть вчителі, вихователі, викладачі різних навчальних і виховних закладів. Кількість зайнятих виробництвом матеріальних благ може і надалі зменшуватися. Технологічний спосіб виробництва розвиватиметься внаслідок зростання автоматизації виробничих процесів, “безлюдних підприємств”, застосування принципово нових, не механічних форм матерії – фізичної, хімічної, біологічної, практичного використання Космосу, наприклад перенесення у космічний простір екологічно шкідливих видів виробництва. За цих умов, а також за усвідомлення людством загрози екологічної кризи, формування повноцінного екологічного мислення може послабитися антагонізм між людиною та природою, а отже, і деградацію особи як біосоціальної істоти. Для відносин економічної власності буде характерним зростання плюралізму форм власності, зумовлене ускладненням системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин (тобто технологічного способу виробництва) загалом і кожного їх елементу зокрема. З’являтимуться нові форми інтегрованої міжнародної власності на базі одиничного, часткового та загального поділів праці. Цілісність таких відносин власності неможлива без домінування однієї суспільної форми розвитку продуктивних сил – державної власності на певні об’єкти (засоби виробництва, фінансово-кредитні інститути та ін., передусім значну частку національного доходу), але з постійним посиленням демократичного змісту. її розвиток зумовлений законом одержавлення капіталістичної економіки. Така тенденція спостерігається і в останні два-три десятиліття, незважаючи на спроби урядів багатьох країн зменшити частку державних витрат у ВНП. Деякі західні науковці прогнозують абсолютне переважання державної форми власності. Так, американський економіст Б. Беквіт стверджує, що 2200 у США держава володітиме 90% всієї реальної власності. Аналогічної точки зору дотримується Р. Хейлброннер, який вважає, що ринковий механізм і приватна власність будуть істотно або повністю замінені державною власністю та державним управлінням. Такі прогнози механічно копіюють тенденцію розвитку державної власності в окремі проміжки часу, екстраполюють її на майбутнє, не враховуючи закону заперечення заперечення. Прогнози цих економістів грунтуються майже на цілковитому запереченні корпоративної (монополістичної) власності. Крім того, державна (демократична за своїм змістом) власність є найвищою суспільною формою розвитку продуктивних сил лише в межах окремих національних держав, а оскільки сучасні продуктивні сили дедалі більше переростають межі окремих країн, посилюється інтернаціоналізація технологічного способу виробництва, то їх суспільною формою розвитку стають розвинені (порівняно з державною) форми економічної власності, зокрема інтегрована власність окремих країн. Ще однією тенденцією розвитку відносин власності стане зрощування різних форм власності й утворення на цій основі змішаних її форм. Активно розвиватимуться і асоційовані форми власності трудових колективів як у межах окремих країн, так і між державами. Зростатиме частка профспілкової, кооперативної власності. У структурі корпоративної власності збільшуватиметься частка акцій трудящих, внаслідок чого частка в ній олігополістичної власності зменшуватиметься. Загалом поглиблення процесу усуспільнення виробництва і праці передбачає домінування колективних форм власності. Щоб узгодити ці імперативи прогресу особи та виробництва, необхідне поєднання індивідуального та колективного привласнення. Комбінування різних форм привласнення буде ще однією тенденцією еволюції відносин економічної власності. В межах господарського механізму поряд з ринковим досконалішим механізмом регулювання, корпоративною ( у т. ч. участю трудящих в управлінні) планомірністю та державним регулюванням, посилюватиметься наднаціональне регулювання макроекономічних процесів на різних рівнях функціонування світового господарства. У межах корпоративного, державного та наднаціонального регулювання переважатимуть адміністративні та економічні важелі регулювання мікро – та макроекономічних процесів, посилюватимуться елементи свідомого, планомірно організованого розвитку економічних реалій і нівелюватимуться елементи анархії, стихійності. У структурі господарського механізму ще більше переважатиме державне регулювання, яке буде посилюватися наддержавним внаслідок загострення екологічної кризис та інших глобальних проблем. Можливе навіть створення єдиного планетарного уряду з метою глобального (в планетарному масштабі) макроекономічного регулювання процесів відтворення. Уже зараз учені пропонують близько 10 “Конституцій світу”. На закономірності еволюції основних елементів економічної системи в межах окремих країн впливатиме інтернаціоналізація продуктивних сил і техніко-економічних відносин (або технологічного способу виробництва), з одного боку, відносин економічної власності та господарського механізму – з іншого.
Loading...