ТЕХНОЛОГІЯ КРІПЛЕННЯ НАСТІННИХ ПРЕДМЕТІВ
Тема. ТЕХНОЛОГІЯ КРІПЛЕННЯ НАСТІННИХ ПРЕДМЕТІВ
Мета: сформувати поняття про способи розміщення та кріплення предметів в інтер’єрі; ознайомити з інструментами та пристосуваннями для кріплення предметів, приладами для пошуку проводів електромережі; розвивати логічне мислення; виховувати культуру праці.
Ключові поняття: інтер’єр, симетрія, асиметрія, рівень, дюбель, анкер, підвіска, кронштейн.
Об’єкти практичної діяльності учнів: предмети інтер’єру (стенд, картина, полиця).
Обладнання: олівець, рулетка, рівень столярний,
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Уміння характеризувати способи розміщення предметів в інтер’єрі приміщення.
2. Уміння визначати потрібний спосіб кріплення настінних предметів в інтер’єрі та добирати необхідний кріпильний матеріал.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ
I. Організаційний етап.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.
III. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу.
1. Способи розміщення і кріплення
2. Інструменти та пристосування для кріплення предметів.
3. Прилади для пошуку проводів електромережі.
4. Кріпильні вироби: шурупи, дюбелі, анкери.
V. Практична робота Кріплення стенда.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
VII. Домашнє завдання.
КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Основним завданням уроку є формування знань учнів про способи кріплення предметів в інтер’єрі приміщень та вміння добрати потрібний кріпильний матеріал. Тема містить значний обсяг матеріалу, тому для здійснення більш ефективного процесу навчання варто підготувати презентацію на цю тему, використовуючи зображення основних кріпильних предметів та видів кріпильних матеріалів.
Оскільки способи кріплення деталей виробів з різних конструкційних матеріалів учні вже вивчали в попередніх класах, то подачу цієї теми доцільно буде організувати у формі бесіди та розповідей учнів з доповненнями та коментарями вчителя. Тому на початку уроку слід провести опитування про значення вибору способу кріплення предмета з точки зору естетики, оригінальності та надійності.
Орієнтовні запитання:
– Які способи з’єднання деталей ви знаєте?
– Які підготовчі технологічні операції необхідно здійснити для якісного кріплення деталей між собою?
– Від чого повинен залежати вибір способу з’єднання або кріплення?
– Чи доводилось вам брати участь у кріпленні настінних предметів?
– Чому надійність є важливою рисою під час виконання кріпильних робіт?
Відповіді на запитання учні дають, спираючись на раніше отримані знання. Під час обговорення останнього питання можна організувати дискусію або використати його як проблемне питання, відповідь на яке учні дадуть після закінчення уроку.
У процесі розгляду питань необхідно переконати учнів, що кожен предмет, який потрібно прикріпити в інтер’єрі житлового, побутового чи виробничого приміщення, повинен відповідати таким вимогам: доцільність вибору місця кріплення, надійність кріплення залежно від призначення кріпильного предмета та вибору способу кріплення.
Учителю необхідно пояснити, що доцільність вибору місця кріплення предмета повинна залежати від способу розміщення самих предметів у інтер’єрі приміщення та зручності користування ними. Тому слід ознайомити учнів із симетричним, асиметричним та комбінованим способами розміщення предметів інтер’єру.
Цю інформацію можна подавати у формі бесіди з учнями, паралельно наводячи приклади розташування предметів у навчальних майстернях, класних кімнатах тощо. Надалі слід зупинитися на способах їх кріплення залежно від ваги предмета і матеріалу стіни, а також на використанні кріпильних елементів.
Враховуючи особливості розміщення електричної проводки у стіні, важливо подати учням інформацію про способи її виявлення за допомогою спеціальних пристроїв.
Виконуючи практичну роботу, учні закріплюють вивчений матеріал.
ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя. Для комфортного існування в просторі людині необхідно досить багато предметів, до того ж потрібно, щоб вони були добре розташовані (зокрема, надійно закріплені на стіні). Книги, сувеніри, привезені з подорожей, квіти, улюблені фото в рамках, різноманітні дорогі серцю предмети повинні зайняти свої місця в інтер’єрі. У приміщеннях на стінах розміщують дзеркала, полиці, картини, карнизи для штор та інші предмети.
У процесі створення дизайну приміщення люди постійно доповнюють його додатковими предметами інтер’єру, намагаючись розмістити їх так, щоб створити атмосферу гармонії. І цьому повинно сприяти знання способів розміщення предметів у приміщеннях. Тому вчитель надає учням загальну інформацію щодо симетричного, асиметричного (мал. 112) та кругового розміщення предметів.
Мал. 112. Способи розміщення предметів інтер’єру: а – симетричне; б – асиметричне
Учитель пояснює, що додаткові предмети інтер’єру можуть як розміщуватися на підлозі, так і кріпитися на стінах та стелі. Спосіб їх кріплення буде залежати від ваги кріпильного предмета і матеріалу стіни.
Далі потрібно схарактеризувати способи кріплення на прикладі кріплення настінної полички (мал. 113).
Мал. 113. Способи кріплення за допомогою спеціальних кріплень: а – невидимий, б – традиційний (видимий)
Традиційний спосіб кріплення виконують за допомогою різного виду кронштейнів, металевих або дерев’яних стійок, підвісок тощо (мал. 114).
Демонструючи окремі зразки підвіски, учитель зазначає, що таке кріплення досить міцне, щоб витримувати вагу навісної антресолі або книжкової полиці разом з їхнім умістом. Слід обов’язково наголосити, що такі кріпильні предмети повинні комплектуватися двома або більше підвісками чи петлями.
Мал. 114. Пристосування для видимого способу кріплення предметів: а – кронштейн металевий; б, в – підвіски металеві; г – стійка підвісна металева
Для невидимого способу кріплення використовують внутрішні штирі та регулювальні навіси (мал. 115).
Мал. 115. Пристосування для видимого способу кріплення: а – регулювальний навіс; б – внутрішній штир
Учитель має навести низку прикладів використання вищезазначеного способу кріплення.
Надалі слід повідомити учнів, що кріплення предметів інтер’єру виконують за допомогою дюбелів, шурупів, саморізів, анкерів різної конструкції, виготовлених з різних матеріалів, наприклад, з пластмас і металу (мал. 116).
Мал. 116. Кріпильні елементи: а – дюбель звичайний; б – дюбель цвяховий; в – шурупи; г – саморізи; д – дюбель-“метелик”, е – анкери
Учитель зазначає, що перед визначенням місця кріплення необхідно впевнитись, що поблизу нього немає арматури або електричного дроту, адже під час свердління отворів можна пошкодити невидиму електричну проводку, яку розміщено під штукатуркою, ДСП або ДВП чи іншим покриттям у місці кріплення.
Потрібно застерегти учнів, що потрапляння в провід електромережі свердла дриля може, у кращому випадку, призвести до псування електромережі, а в гіршому – завдати травми людині.
Для пошуку прихованої проводки використовують різноманітні пристрої. Найпопулярнішим є прилад вітчизняного виробництва “Дятел” (мал. 117). Офіційно його називають “сигналізатор прихованої проводки Е121”. За його допомогою можна виявити електричні кабелі під штукатуркою завтовшки від 5 до 7 см.
За відсутності зазначеного сигналізатора прихованої проводки можна скористатися іншими тестерами та трасошукачами (мал. 118).
Мал. 117. Сигналізатор прихованої проводки Е121 “Дятел”
Мал. 118. Трасошукачі
Сьогодні в будівництві використовують різноманітний конструкційний матеріал. Тому потрібно пояснити учням необхідність враховувати під час вибору кріплення вид конструкційного матеріалу, з якого змонтовано стіну. Учитель коротко характеризує спосіб кріплення в цеглі, бетоні, піно-, газоблоках, стінах з гіпсокартону.
Дюбель-цвяхи, що складаються з “пробки” і шурупа, найкраще підходять для установки в цегляні стіни. Частина, що має назву “пробка”, може бути виконана з пластика або нейлону. Найбільш надійними є нейлонові дюбелі, але значення має і їх форма. Що більше насічок і що вони рельєфніші, то краще. Усередину дюбеля вкручують шуруп, діаметр і крок різьби якого відповідає різьбі в отворі.
Дюбелі, спеціально призначені для установки в газобетон і пінобетон, мають більш складну форму, ніж “цегляні”. Є кілька принципово різних кріплень, які можна встановлювати в пористі матеріали. Найбільш популярні спіральні дюбелі, які вкручуються в просвердлені заздалегідь отвори. У ці дюбелі встановлюються монтажні шурупи (мал. 119, а).
Кріпити важкі предмети до бетонної стіни необхідно тільки на анкери (мал. 119, б). Таке кріплення буде надійним у разі навантажень у будь-яких напрямках. На дальньому кінці анкерного болта утворюється потужний розпір, який надійно утримує кріплення. Однак перед тим як забити анкер, необхідно добре прочистити отвір у бетоні від піщинок і осколків. Це робиться спеціальним йоржиком або пилососом (мал. 120).
Мал. 119. Кріпильні елементи: а – спіральний дюбель; б – анкер
Мал. 120. Підготовка отвору під анкер
Окремо слід наголосити на особливостях кріплення предметів у пустотілі керамічні блоки. Звичайне кріплення в таких блоках зовсім не тримається тому, що внутрішні перегородки дуже тонкі й крихкі, через що під час установлення анкера або дюбель-цвяха вони ламаються. Однак існує спеціальний вид кріплення для таких блоків – хімічний анкер (мал. 121).
Мал. 121. Хімічний анкер
Порядок установлення хімічного анкера в керамічні пустотілі блоки такий: звичайним свердлом висвердлюють отвір у блоці, встановлюють гільзу хімічного анкера (можна підбити його молотком, але обережно), за допомогою пістолета через дюбель уводять клей з картриджа-туби, в отвір дюбеля угвинчують монтажний шуруп або болт (мал. 122).
Мал. 122. Монтаж хімічного анкера
Дюбель хімічного анкера має безліч поперечних прорізів, через які клей виходить за його межі під час загвинчування анкерного болта. Завдяки більшій площі зіткнення кріплення з основою і рівномірному розподілу навантажень хімічний анкер здатний утримувати значні навантаження.
При роботі з гіпсокартоном дуже зручно використовувати дюбель-“метелик”, за допомогою якого можна кріпити полиці, рейки, карнизи тощо. У ньому є спеціальний стопорний бортик, який запобігає провалюванню дюбеля в отвір, а поздовжні ребра не дають системі провертатися (мал. 123).
Мал. 123. Кріплення в гіпсокартоні
Легкі конструкції можна прикріпити за допомогою пружинних дюбелів типу “парасолька”. Вони бувають зі звичайним шурупом або з гаками (звичайними чи петельними). Такі дюбелі можна використовувати для кріплення світильників на стелю (мал. 124), книжкових полиць тощо.
Мал. 124. Кріплення люстри пружинним дюбелем
Учителю слід пояснити принцип розмічання та свердління отворів під дюбелі (мал. 125).
Мал. 125. Послідовність кріплення полиці
Розмічання проводять у визначеному місці площини. Якщо кріплення має бути виконане за допомогою двох або більше кріпильних елементів, горизонтальність та вертикальність їх розташування встановлюють за допомогою столярного рівня. Місце висвердлювання отвору попередньо розмічають, а потім поверхню стіни необхідно накернити, тобто зробити в ній заглиблення, щоб свердло не зрушувалося при засвердлюванні. Як керно можна використовувати будівельний цвях – дюбель.
Надалі добирають свердло. Підібрати необхідне свердло для створення отворів під будь-який вид кріплення нескладно – їх діаметри повинні повністю збігатися (тобто для анкера або дюбеля діаметром 8 мм потрібно вибирати 8-міліметровий бур).
Учитель наголошує, що для свердління невеликої кількості отворів можна використовувати звичайний електричний дриль. Для охолодження свердла варто підготувати невелику ємність з водою. У разі свердління м’яких матеріалів ударний механізм в електричному дрилі слід вимкнути (мал. 126).
Мал. 126. Безпечне сверління м’яких матеріалів
Надалі слід акцентувати увагу учнів на дотриманні відповідних правил безпечної роботи з ручними та електрифікованими інструментами. Окремі види трудової діяльності зі здійснення кріплення настінних предметів можна виконувати лише в присутності дорослих.
Закріплення матеріалу здійснюється практичним шляхом (учні виконують практичну роботу).
Перед початком виконання роботи можна запропонувати учням виконати декілька завдань. Тому доцільно було б організувати групову роботу, де кожна група працює над окремим завданням.
Завдання 1. Дібрати вид та елементи для кріплення скляної полички, дзеркала, картини, кашпо.
Під час виконання роботи доцільно використовувати Робочий зошит.
Завдання 2. Охарактеризувати технологію кріплення настінних предметів на гіпсокартонну стіну тощо.
Після завершення роботи вчитель пропонує кожній групі підготувати короткий аналіз виконання завдань.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...